СУБ’ЄКТ ЗЛОВЖИВАННЯ ВПЛИВОМ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДОКТРИНИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-9156.107.3.45-63Ключові слова:
кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, корупційне кримінальне правопорушення, суб’єкт кримінального правопорушення, зловживання впливом, неправомірна вигода, службова особа, кримінальна відповідальність, кваліфікаціяАнотація
У статті досліджено проблемні питання тлумачення суб’єкта активного (ч. 1 ст. 369-2 КК України) та пасивного (ч. 2 ст. 369-2 КК України) зловживання впливом. З’ясовано, що суб’єкт активного зловживання впливом (ч. 1 ст. 369-2 КК України) є загальним суб’єктом злочину, що не унеможливлює випадки вчинення цього делікту службовою особою. Водночас учинення злочину службовою особою в цьому та подібних випадках логічно було б щонайменше визнавати обставиною, що обтяжує покарання. Ще кращий варіант розв’язання проблеми, як видається, пропонують автори проєкту КК України, визнаючи вчинення певних злочинів із використанням службових повноважень чи професійних обов’язків або пов’язаних із ними можливостей ознакою, що підвищує тяжкість злочину на один ступінь. Критично проаналізовано позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 р. Запропоновано способи розв’язання проблеми тлумачення суб’єкта пасивного зловживання впливом, виокремлено їх позитивні та негативні аспекти. Найбільш оптимальним визнано варіант визначення суб’єкта пасивного зловживання впливом як спеціального – будь-якої особи, яка не використовує становище працівника підприємства, установи чи організації (тобто особи, яка працює на користь підприємства, установи чи організації), владу або службове становище чи повноваження службової особи юридичної особи приватного права або особи, що надає публічні послуги. Із цією метою ст. 369-2 КК України запропоновано доповнити приміткою, у якій вказати ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ч. 2 або 3 цієї статті.
Посилання
Грудзур О. М. Вимагання неправомірної вигоди як кваліфікуюча ознака зловживання впливом. Актуальні проблеми досудового розслідування : матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 1 липня 2015 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2015. С. 289–291.
Дудоров О. Кримінально-правові проблеми сучасної України (вибрані праці). Київ : Ваіте, 2022. 632 с.
Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / В. Я. Тацій, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 6-те вид., перероб. і допов. Харків : Право, 2020. 768 с.
Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування / за ред. М. І. Хавронюка. Київ : Москаленко О. М., 2019. 464 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. 10-те вид., переробл. та допов. Київ : ВД «Дакор», 2018. 1368 с.
Кваліфікація слідчими органів Державного бюро розслідувань окремих кримінальних правопорушень : практ. посіб. / за наук.-практ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. В. Савченка; за заг. ред. д-ра юрид. наук, засл. юриста України, директора Державного бюро розслідувань О. О. Сухачова. Київ : Державне бюро розслідувань, 2023. 394 с.
Вознюк А. А. Кримінальна відповідальність за створення злочинних об’єднань та участь у них : монографія. Київ : Маслаков, 2018. 928 с.
Контрольний текст проєкту нового КК України (станом на 16 червня 2024 р.). URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2024/06/17/kontrolnyj-tekst-proyektu-kk-16-06-2024.pdf.
Дудоров О. О. Проблеми кваліфікації зловживання впливом у судовій практиці. Часопис українського судочинства. 2019. № 2. С. 13–35.
Дудоров О. О., Коломоєць Т. О., Кушнір С. М., Макаренков О. Л. Загальнотеоретичні, адміністративно- та кримінально-правові основи концептуалізації антикорупційної реформи в Україні : колективна монографія. Запоріжжя, 2019. 476 с.
Киричко В. М. Проблема визначення суб’єкта зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України) та її вирішення. Проблеми законності. 2015. Вип. 128. С. 38–46.
Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_c16#Text.
Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_101#Text.
Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 686/8714/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72460348.
Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 359/1848/15-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75068777.
Ухвала Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 554/5090/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217841.
Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938.
Вирок Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 504/317/21. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112118034.
Киричко В. М. Висновки Верховного Суду щодо суб’єкта зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК): критичний теоретичний аналіз. Вісник Асоціації кримінального права України. 2021. № 1 (15). С. 162–190.
Дудоров О. О., Задоя К. П. Перспективи кримінально-правової заборони, присвяченої торгівлі впливом, у контексті євроінтеграційних прагнень України. Ампаро. Спецвипуск. Том 1. 2022. С. 84–94. DOI: https://doi.org/10.26661/2786-5649-2022-spec-1-12.
Задоя К. П. Позиції судової практики України щодо суб’єкта пасивного зловживання впливом (ч. 2, 3 ст. 369–2 КК): проблема належного врахування положень міжнародних антикорупційних договорів. Пам’яті професорів П. С. Матишевського та С. С. Яценка : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, 23 грудня 2021 р.). Київ, 2022. С. 37–47.
Вознюк А. А. Корупційні кримінальні правопорушення: концептуальні проблеми в контексті реформування кримінального законодавства України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (20). С. 21–32. URL: https://doi.org/10.33270/04202002.21.
Дудоров О. О. Зловживання впливом: оцінка правозастосовного орієнтиру, сформульованого Верховним Судом, у контексті визначення перспектив щодо кримінально-правової заборони щодо «фонової» корупції». Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 10. С. 635–645. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2021-10/165.
Марін О. Відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг : навч. посіб. Київ : ВД «Дакор», 2021. 272 с.
Задоя К. Висновок щодо стану імплементації положень міжнародних антикорупційних конвенцій у законодавство України в аспекті кримінальної відповідальності за корупційні злочини. 27 с. URL: https://newcriminalcode.org.ua/upload/media/2020/07/22/vysnovokshhodo-stanu-implementatsii-polozhen-mizhnarodnyh-antykoruptsiy-nyh-konventsiy-u.pdf.
Explanatory Report to the Criminal Law Convention on Corruption. European Treaty Series – No. 173. URL: https://rm.coe.int/16800cce441999.
