ВИНА В СКЛАДІ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 369-2 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

У статті встановлено, що для складу злочину, передбаченого статтею 369-2 Кримінального кодексу України, характерний прямий умисел. Наведено аргументи на користь такої позиції. Спростовано твердження вчених про можливість вчинення злочинного впливу з непрямим умислом через належність його до злочинів з формальним складом, у яких ставлення до наслідків необов’язкове, оскільки вони перебувають за межами складу кримінального правопорушення. Наголошено у зв’язку з цим на недоліках дефініції як вини, так і прямого умислу у статтях 23, 24 Кримінального кодексу України, а також звернено увагу на більш досконалі визначення цих понять у проєкті Кримінального кодексу України. Розкрито інтелектуальний та вольовий моменти «корупційного» умислу в діях суб’єктів «активного» та «пасивного» зловживання впливом. Зокрема, встановлено, що для усвідомлення ознак, що характеризують об’єкт цього злочину, необхідно, щоб особа розуміла, що своєю поведінкою вона посягає на усталені в суспільстві публічні відносини, а отже, розуміє суспільно небезпечний характер вчиненого діяння, заподіяння чи можливість заподіяння шкоди нормальній, правильній роботі органів державної влади та місцевого самоврядування як безпосередньому основному об’єкту кримінального правопорушення (винний усвідомлює, що порушує («обходить») установлений державою порядок ухвалення офіційних рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), а також авторитету, правосуддю, праву власності тощо як безпосереднім додатковим об’єктам досліджуваного делікту.