НЕДОТРИМАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ТА ПОРУШЕННЯ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ: ШЛЯХИ УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ТА ПРОГАЛИН ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація

Правова система України перебуває на етапі її становлення, і будь-які трансформаційні дії є цілеспрямованим процесом розбудови та вдосконалення системи права і законодавства України. Наша держава має всі ознаки романо-германської правової системи і належить до сім’ї країн, де основним джерелом права є саме нормативно-правовий акт. Попри таку однозначність, у правове життя активно входить судовий прецедент, впровадження якого у правову систему України відображається і в нормах позитивного права. Незважаючи на джерельну базу правової системи, для суверенної, демократичної, правової і соціальної України важливим є створення умов дотримання прав і свобод, особливо у відношеннях приватних осіб з представниками органів публічної адміністрації щодо застосування заходів державного примусу та юридичної відповідальності, зокрема адміністративної відповідальності. До таких гарантій прав і свобод належить процесуальна форма провадження у справах про адміністративні правопорушення та документування адміністративних правопорушень. Для дієвості механізмів гарантій прав і свобод людини в адміністративно-деліктному провадженні, важливої ролі набуває судова практика розв’язання спорів з суб’єктами публічної адміністрації щодо дотримання відповідної процесуальної форми, як гарантії використання та здійснення прав і свобод учасників такого провадження. У статті детально проаналізована практика національних та міжнародних судів у вказаній категорії справ щодо захисту та відновлення порушених унаслідок недотримання встановленої законом процесуальної форми провадження у справах про адміністративні правопорушення та документування адміністративних правопорушень прав і свобод людини. Досліджено ключові судові рішення, пов’язані із захистом та відновленням прав і свобод людини як учасника адміністративно-деліктного провадження, а також питання застосування напрацьованої судами практики застосування відповідних процесуальних адміністративно-деліктних норм унаслідок їх інтерпретації під призмою дотримання прав і свобод людини. Сформульовані висновки про необхідність рецепції правових позицій судових органів суб’єктами публічної адміністрації, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення та документувати адміністративні правопорушення, а також на цій основі необхідності вдосконалення процесуальної форми для ефективнішого захисту прав і свобод учасників адміністративно-деліктних проваджень.