ПОТЕНЦІЙНА ШКОДА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ДОКАЗУВАННЮ У ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Анотація

У статті констатовано, що одне з дискусійних питань проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру стосується змісту потенційної шкоди, яку здатна заподіяти особа, щодо якої вирішується питання про застосування вказаних заходів. Обґрунтовано неможливість застосування примусових заходів медичного характеру стосовно особи із психічним розладом / психічним захворюванням, здатної заподіяти хай навіть істотну шкоду, зокрема й непоправну, проте діянням, щодо вчинення якого відсутня заборона в Кримінальному кодексі України. Доведено, що за наявності загрози заподіяння нею в майбутньому нехай і значної шкоди, але дією чи бездіяльністю, які не є суспільно небезпечним, зокрема й такими, що не тягнуть за собою застосування будь-якого з видів юридичної відповідальності, уповноважені на те особи вправі (а деякі навіть зобов’язані) ставити питання про примусове надання психіатричної допомоги, проте в порядку цивільного судочинства. Звернуто увагу на недбалість законодавчого підходу до формулювання про характер діяння, що ним здатен заподіяти шкоду хворий, стосовно якого вирішується питання щодо примусового надання психіатричної допомоги. Указано, що відповідна шкода може бути завдана не лише дією, але й бездіяльністю. З огляду на це запропоновано низку змін і доповнень як до чинного законодавства (а саме до назви ст. 505 та п. 5 ч. 1 ст. 505 Кримінального процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 94 Кримінального кодексу України та ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу), так і до п. «б» ч. 2 ст. 3.6.3 проєкту нового Кримінального кодексу України.