КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА «ВИБОРЧІ» ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА ПРОЄКТОМ НОВОГО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено критичному осмисленню запропонованої у проєкті нового Кримінального кодексу України концептуальної моделі регламентації відповідальності за кримінальні правопорушення проти виборчих прав та референдумного права. За результатом проведеного дослідження були виявлені недоліки відповідних проєктованих приписів, а також розроблені пропозиції щодо їхнього вдосконалення. Зокрема, доведено помилковість втіленого в проєкті підходу, коли злочинами 3-го ступеня тяжкості були визнані такі діяння, як «зрив роботи виборчої комісії чи комісії з референдуму» й «знищення, пошкодження або приховання виборчої документації чи документації референдуму після проведення виборів чи референдуму». Аргументовано доцільність «об’єднання» деяких передбачених розділом 4.10 проєкту статей. Обґрунтовано необхідність удосконалення запропонованого у проєкті наскрізного уніфікованого, який не використаний у жодній європейській країні, підходу до визначення ступеня тяжкості всіх «виборчих» злочинів, який, по-перше, ігнорує можливість диференціації відповідальності за діяння з різним ступенем суспільної небезпеки, по-друге, призводить до виникнення невиправданого дисонансу між кримінально-правовим статусом окремих таких правопорушень, одні з яких визнаються відразу злочинами 3-го ступеня тяжкості, а інші, попри характерний для них приблизно рівний ступінь суспільної небезпеки, принаймні, з деякими злочинами, – проступками. Наведено низку аргументів, які вказують на необхідність корегування назви аналізованої структурної ланки проєкту, у якій, замість вказівки на «кримінальні правопорушення проти виборчих прав та референдумного права», доцільно вживати формулювання «кримінальні правопорушення проти виборчих та референдумних прав». Наприкінці статті визначено перспективні напрями досліджень у розглядуваній сфері.