ПІДСТАВИ ПРОДОВЖЕННЯ, ЗМІНИ ЧИ ПРИПИНЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правової регламентації підстав продовження, зміни та припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Наголошено, що відсутність належного правового регулювання таких заходів може бути причиною використання їх із протиправною метою та можливістю заподіювати шкоду міжнародному престижу держави, правам осіб, їхньому здоров’ю, людській гідності. Констатовано, що вітчизняний законодавець у Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексах, а також у Законі України «Про психіатричну допомогу» дуже неоднозначно та суперечливо вказує на те, за яких підстав можливі зміна чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Зазначено, що продовження застосування таких примусових заходів здійснюється судом з тих же підстав, що і їх призначення. При всьому слід упевнитися у відсутності позитивної динаміки психічного розладу та виходити не тільки із психічного стану особи на момент експертного дослідження, але й із прогнозу, при якому враховується перебіг розладу та стійкість отриманого ефекту від примусового лікування. Констатовано, що законодавець у ч. 2 ст. 514 КПК України вказує не тільки на «одужання», а й на «зміни у стані здоров’я», тим самим визнаючи, що видужання та покращення психічного стану не є обов’язковими для зміни чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Указано, що достатньою для зміни чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру є така зміна психічного стану, яка супроводжується зниженням потенційної небезпеки особи в разі погіршення її психічного стану із втратою здатності до усвідомленої вольової поведінки, незважаючи на проведене примусове лікування. Окрім того, стверджується, що підставою прийняття відповідного рішення також можуть бути зміни в стані фізичного здоров’я психічно хворого, причому розлад психіки залишився на попередньому рівні.