ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР СУДОВОГО АКТИВІЗМУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню феномену судового активізму, визначенню його основних характеристик, ролі у вітчизняній системі правосуддя, а також з’ясуванню його глибинної сутності.Зроблено аналіз правових позицій зарубіжних та вітчизняних науковців щодо переваг і недоліків судового активізму на сучасному етапі. Запропоновано визначення судового активізму як правового інструменту, що охоплюється компетенцією суду з тлумачення чинного законодавства для заповнювання прогалин у правовому регулюванні на основі наявних норм, правових принципів і цінностей, з метою ефективного захисту прав і свобод у судовому порядку. Зазначено, що характерними ознаками судового активізму можна вважати: тісний зв’язок із процесом вибору серед кількох можливих рішень; залежність від певної невизначеності правових норм; здійснення дискреції в установлених межах та орієнтація на усунення розриву між загальними правовими нормами й конкретними суспільними відносинами, що дає змогу ухвалювати не лише законні, а й справедливі судові рішення. Підкреслюється, що звернення до принципів та цінностей права як основи формування правової позиції відіграє визначальну роль у здійсненні судового активізму, що створює юридичне підґрунтя для розширеного тлумачення правових норм і сприяє знаходженню відповідей на питання, пов’язані із застосуванням права. Проаналізовано досвід Суду Європейського Союзу, який за допомогою судового активізму прийняв рішення, у яких було закладено основи сучасного правопорядку й подальшого розвитку інтеграційних процесів в ЄС. Акцентовано увагу на особливості застосування судового активізму в практиці Верховного Суду в Україні. Зроблено висновок, що для розуміння сутності судового активізму можна використати таку філософську категорію, як «трансцендентальність», що віддзеркалює прикордонний стан, який займає судовий активізм між юридичним позитивізмом і судовою правотворчістю.