ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС АДВОКАТА-ПРЕДСТАВНИКА ПОТЕРПІЛОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

У статті обґрунтовано тезу, що правовий статус учасника кримінальних процесуальних відносин визначає особливості правової процедури, що може бути застосована до нього. На підставі текстуального аналізу положень чинного законодавства аргументовано позицію, що правовий статус представника потерпілого, який є адвокатом, апріорі більш ускладнений з огляду на його професійний статус. Наголошено, що це породжує певну нерівність між суб’єктами, котрі можуть діяти на стороні потерпілого, однак визначено, що такий підхід відповідає міжнародним стандартам у сфері надання правничої допомоги жертвам кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що в сутнісному аспекті складовими правового статусу представника потерпілого є права, обов’язки, правові гарантії його діяльності, а також види й підстави юридичної відповідальності. Саме ці складові становлять і правовий статус адвоката-представника потерпілого в кримінальному провадженні. З’ясовано, що чинне кримінальне процесуальне законодавство прямо не визначає прав, обов’язків, гарантій діяльності, а також підстав юридичної відповідальності за неналежне виконання адвокатом у статусі представника, обов’язків щодо реалізації процесуального інтересу потерпілого. Наголошено, що рівень нормативного визначення змістовних складових правового статусу учасників правових відносин демонструє якість закону, яка, зі свого боку, становить складову принципу верховенства права. На підставі проведеного узагальнення правових положень і деяких теоретичних підходів вітчизняних правників обґрунтовано, що в кримінальному процесуальному праві потребують визначення й закріплення змістовні складові правового статусу адвоката-представника потерпілого. Зауважено, що категорично недопустимо повністю ототожнювати його із самим потерпілим або не розрізняти із законним представником. Запропоновано доповнити чинний КПК України статтею 58-1 «Повноваження адвоката-представника потерпілого».