БІКАМЕРАЛІЗМ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.13-23Ключові слова:
бікамералізм, парламентаризм, двопалатна система, верхня палата, нижня палата.Анотація
У статті висвітлено в теоретико-правовому аспекті сутнісні характеристики бікамералізму, з огляду на дослідження юридичної науки. Акцентовано увагу на доктринальних підходах трактування бікамералізму як політико-правового феномену. Наголошено на усвідомленні бікамералізму як одного з інституційних механізмів забезпечення розподілу влади. Виділено основні функції бікамерального парламенту, серед яких: створення механізмів стримувань і противаг у системі державної влади; забезпечення політичної стабільності; захист прав регіонів; політичний арбітраж; поліпшення якості законотворчого процесу; утвердження верховенства права та демократії. Звернено увагу на популяризацію теоретичного осмислення та практики впровадження бікамералізму як одну з провідних тенденцій генезису сучасного конституціоналізму. Указано на світову практику функціонування двопалатних парламентів, де основними перевагами бікамерального парламенту є: сприяння широкому взаємоконтролю, співпраці палат, що належно підвищує зобов’язання депутатів; створення умов для фахового і відповідального обговорення законопроєктів, їх наукової, матеріальної, фінансової аргументації; відповідність вимогам професійного представництва; зменшення конфліктів між парламентом та урядом, а також сприяння раціональному розв’язанню конфліктів, гарантій проти «авторитарності» парламенту; вираження як загальнодержавних і територіальних інтересів. Означено сутність двопалатної структуризації сучасних парламентів, яка полягає в розмежуванні їх функціонального призначення: нижні палати цих парламентів мають на меті забезпечення народного представництва і здійснення якісного законотворення, а верхні – здійснюють представництво територій і традиційних регіональних еліт. Підсумовано, що бікамералізм в умовах розвитку сучасного парламентаризму є складним, багатогранним явищем, одним із показників якісного рівня громадянської зрілості суспільства, який відповідає засадам демократизації та децентралізації влади, що є затребуваними в сучасних умовах, оскільки визначають перспективи розвитку громадянського суспільства в контексті європейських цінностей і це сприятиме європеїзації та оптимальній інтеграції держави до країн-лідерів.
Посилання
Ірклієнко А. І. Бікамералізм в умовах формування конституційної демократії : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ, 2020. 22 с.
Дурдинець М. Ю. Бікамералізм в українському парламентаризмі: філософсько-правове осмислення : автореф. дис. … канд. юрид. наук [12.00.12] / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2018. 20 с.
Француз-Яковець Т. А. Конституційні основи бікамералізму в сучасних державах Європи: порівняльний аспект: монографія. Київ, 2018. 818 с.
Керимов Д. А. Общенаучная методология и методология права. Теоретико-методологические проблемы права. Вып. 2. М., 2007. 392 с.
Бентам И. Тактика законодательных собраний. Антология мировой политической мысли. Т. 1. Москва, 1997. С. 555–568.
Крисенко О., Воробйова Д. Роль бікамеральної структури парламенту у зміцненні системи державної влади. [Електронний ресурс] URL : http://old.niss.gov. ua/Mon-itor/mart 2009/33.htm.
Дурдинець М. Ю. Бікамералізм як продукт історичної еволюції. Філософські та методологічні проблеми права. 2016. № 1. С. 114–126. 8. Волощук О. Бікамералізм як одна з провідних тенденцій розвитку парламентаризму в сучасному світі. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2014. Вип. 1. Серія «Юридичні науки». С. 47–53.
Француз-Яковець Т. А. Передумови формування двопалатної структури парламенту в європейських унітарних державах. Право і суспільство. 2012. № 1. С. 89–93.
Святоцький О. Д. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні. Право України. 1998. № 2. С. 24–27.
Авер’янов В. Організація виконавчої влади: необхідність усунення внутрішніх суперечностей. Право України. 2009. № 5. С. 30–35. 12. Автономов А. Истоки и смысл двухпалатности парламентов. Вісник Маріупольського державного університету. 2013. Вип. 5. Серія «Право». С. 35–42. (Серія «Право»).
Француз-Яковець Т. А. Демократія, парламенти та бікамералізм. Прикарпатський юридичний вісник. 2014. № 1 (4). URL: http://pjv.nuoua.od. ua/v1_2014/07.pdf
Ірклієнко А. І. Бікамералізм в умовах формування конституційної демократії : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ, 2020. 212 с.
Мілова М. І. На шляху до парламентської демократії: болгарський варіант: монографія. Одеса : Астропрінт, 2005. 328 с.
Святоцький О. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні. Право України. 1998. № 2. С. 24–27.
Телестакова А. А., Амбруш Г. Л., Мірзоян С. А. Імплементація зарубіжного досвіду в український парламентаризм. IV Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми інноваційного розвитку кластерного підприємництва в Україні». 2020. С. 199–203. URL: er.knutd.edu. ua/bitstream/123456789/15498/1/Cluster2020_P199-203.pdf
Волощук О. Т. Причини бікамералізму. Конституційне право. 2018. № 2. С. 35–44.
Росоляк І. М, Гонак І. М. Двопалатний парламент як основа стабільності функціонування механізму державної влади в сучасних умовах. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 4. Том 1. 2016. С. 49–52.
Дурдинець М. Ю. Філософсько-правове підґрунтя для провадження бікамералізму в Україні: історія, сучасність та перспективи. Університетські наукові записки. Часопис Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2017. № 12. С. 84–95.
Словська І. Є. Доцільність формування двопалатного парламенту в Україні. Право України. 2011. № 3. С. 187–192.
Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: дослідження структур, мотивів і результатів / пер. з англ. О. І. Мороз. Київ : АртЕк, 2001. 224 с.
Мартинюк Р. Чи потрібен Україні двопалатний парламент? Підприємництво, господарство і право. 2008. № 8. С. 99–102.
