ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ

Анотація

Статтю присвячено з’ясуванню сутності збирання доказів у кримінальному провадженні як складової процесу доказування. Продемонстровано, що вітчизняні науковці переважно розкривають зміст збирання доказів через сукупність операцій, які є складовими цієї діяльності. Зауважено, що інструментальні дії та когнітивні процеси суб’єкта доказування, унаслідок яких доказова інформація переходить до його свідомості від джерела (носія) варто визначити як дослідження доказів та відмежувати від їх збирання. Збирання кожного доказу невід’ємно пов’язане з його дослідженням, проте останнє продовжується й на інших етапах роботи з доказовою базою. Своєю чергою стрижневою складовою збирання доказів, на думку автора, є фіксація доказової інформації, тобто перетворення таких відомостей у певну форму, яка дозволить зберегти їх на майбутнє та передати для використання іншим учасникам кримінального процесу. Принципово, що фіксація доказів може здійснюватися у два невзаємовиключні способи: шляхом вилучення та збереження джерела (носія) доказової інформації в натурі, а також шляхом перенесення окремих ознак такого об’єкта на спеціально створену модель. Автор показує, що, за умови дотримання вимог закону, вилучені в натурі об’єкти набувають статусу первинних доказів, а спеціально створені моделі – похідних. Наголошено, що фіксації доказу завжди передує його виявлення – отримання суб’єктом доказування відомостей про джерело (носій) доказової інформації в результаті його цілеспрямованого пошуку або ініціативного подання такого об’єкта чи відомостей про нього іншими учасниками кримінального провадження. На основі викладеного запропоновано розуміти збирання доказів як складову доказування, процес виявлення уповноваженим суб’єктом певного джерела (носія) потенційно доказових відомостей та фіксації інформації, отриманої від нього, шляхом її перетворення в передбачену кримінальним процесуальним законом форму процесуальних джерел доказів з метою подальшого використання в доказуванні.