ВИКЛАДАЧ-КОРУПЦІОНЕР: АНАЛІЗ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу правових позицій Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у яких вирішуються питання кваліфікації корупційної поведінки викладачів і з’ясуванню впливу цих позицій на правозастосовну практику. З’ясовано переваги й недоліки обстоюваного Верховним Судом підходу щодо кримінально-правової оцінки отримання викладачем неправомірної вигоди від студента за виконання, замість нього, дипломної роботи та сприяння її успішному захисту перед державною екзаменаційною комісією. Висловлено думку про те, що інкримінування у подібних ситуаціях ст. 354 КК України слід пов’язувати із невиконання викладачем обов’язків керівника дипломного проєкту та (або) нездійсненням контролю за дотриманням здобувачем освіти академічної доброчесності. Піддано критиці висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду про визнання суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, викладача, який у складі екзаменаційної комісії приймає екзамени. Доведено, що кримінально-правова оцінка корупційній поведінці викладача, яка полягає в одержанні неправомірної вигоди, має даватись на підставі ст. 354 КК України. Зазначено, що підхід до кваліфікації корупційних зловживань викладачів, які не займають адміністративних посад, має бути однаковим і при цьому не пов’язаним із реалізацією професійних повноважень вчиняти юридично значимі дії. Висловлено думку про доцільність підвищення значимості висновків членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Показано, що огляди судової практики, які розробляє й систематично оприлюднює Верховний Суд, попри їх інформаційну корисність, не можуть замінити повноцінні узагальнення судової практики і не здатні забезпечити передбачуваність і сталість судової практики.