ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ТА ЕТАПІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАХОПЛЕННЯ ПРЕДСТАВНИКА ВЛАДИ АБО ПРАЦІВНИКА ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ ЯК ЗАРУЧНИКА
DOI:
https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.299-309Ключові слова:
захоплення, представник влади, працівник правоохоронного органу, заручник, методика, початковий та наступний етап розслідування, типова слідча ситуація, основні завдання розслідування.Анотація
Стаття присвячена аналізу типових питань, що виникають під час розслідування кримінальних правопорушень за фактом захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Наведено джерела, що характеризуються найбільшим обсягом первинної інформації про подію, яка відбулася, а також слугують приводами та підставами для порушення кримінального провадження. Наголошено, що на сьогодні, як серед науковців, так і серед практиків, найпопулярнішим підходом з питань організації досудового розслідування кримінальних правопорушень в Україні є ситуаційний підхід. Тобто, з метою ефективної побудови методики розслідування кримінальних правопорушень слід наводити приклади можливих слідчих ситуацій та відповідні їм алгоритми дій. На основі положень криміналістичної тактики, думок науковців та результатів узагальнення судово-слідчої практики досудового розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника виокремлено найбільш типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування: ситуація 1 – особа злочинця відома, він затриманий, заручника звільнено; ситуація 2 – особа злочинця встановлена, але він утік та переховується від правоохоронних органів, заручника звільнено; ситуація 3 – особа злочинця не встановлена, він утік, заручника звільнено; ситуація 4 – особа злочинця не встановлена, він переховується разом із заручником. У результаті аналізу наукових напрацювань і практичної діяльності вважаємо за доцільне на наступному етапі розслідування щодо захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника виділити три слідчі ситуації: перша – особа злочинця затримана, останній провину визнає; друга – особа злочинця затримана, але свою причетність до злочину заперечує; третя – найбільш не сприятлива ситуація, коли особа злочинця встановлена, але не затримана (переховується від правоохоронних органів). Для кожної з наведених ситуацій визначено основні напрямки (завдання) розслідування та запропоновано типові алгоритми дій, необхідні для їх вирішення. Зроблено висновок про те, що врахування зазначених типових слідчих ситуацій надасть органам досудового розслідування можливість визначення напрямків розслідування та встановлення обставин захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника. Звернено увагу на значення взаємодії під час розслідування захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника та наведено перелік суб'єктів взаємодії.
Посилання
Цховребов А. О. Втручання в діяльність працівника правоохоронних органів. дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.08. Дніпро, 2017 р. 226 с. 2.Єрмолаєва-Задорожня С. В. Кримінологічна характеристика перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів та його запобігання: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. : 12.00.08; Нац. акад. прав. наук України, НДІ вивч. проблем злочинності ім. В. В. Сташиса. Харків, 2019. 18 с.
Сийплокі М. Кримінально-правовий захист охоронної діяльності в Україні : монографія. Харків : Панов, 2019. 614 с.
Вигівський І. В. Захоплення заручників. дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.09. Харків, 2021. 225 с.
Бурлака В. В. Криміналістична характеристика та початковий етап розслідування незаконного позбавлення волі або викрадення людини. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2021.266 с.
Гусєва В. О. Теоретичні основи методики розслідування злочинів проти авторитету органів державної влади у сфері правоохоронної діяльності : дис. ... д-ра юрид. наук. : 12.00.09; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2021. 538 с.
Dyrud Peter J. Think Twice: Deterring Transnational Kidnapping Through Rescue.Harvard University ProQuest Dissertations Publishing, 2021. № 28315641.
Forest, J. J. F. (2012). Kidnapping by Terrorist Groups, 1970-2010: Is Ideological Orientation Relevant? Crime & Delinquency, 58(5), 769–797. DOI: https://doi.org/10.1177/001 1128712452962.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. No 4651-VI. [Електронний ресурс] URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 4651-17/print. (дата звернення: 10.01.2023).
Журавель В. Проблеми періодизації досудового розслідування. Вісник Національної академії правових наук України. № 2(77). 2014. С. 136-144.
Шевчук В. М. Тактичні операції у криміналістиці: теоретичні засади формування та практика реалізації : монографія. Харків : Апостіль, 2013. 440 с.
Лапкін А. В. Криміналістичний підхід до періодизації досудового розслідування. Інновації в криміналістиці та судовій експертизі: матеріали міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 листоп. 2021 р.). Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2021. С. 35-38.
Пчеліна О. Етапізація процесу розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Підприємництво, господарство і право. Кримінальний процес. 2016. № 3. С. 167-170.
Шаповал К. А. Деякі особливості початкового етапу розслідування вбивств, вчинених у зв’язку з домашнім насильством. Кримінальний процес та криміналістика: сучасний стан та перспективи. Всеукраїнська науково-практична конференція (м. Харків, 26 листоп. 2020 р.). МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. С. 405-408.
