ОКРЕМІ ПИТАННЯ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ ПОДРУЖЖЯ ПІСЛЯ ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄС

Анотація

У статті визначено, що права і обов'язки подружжя в рамках існуючих між ними правовідносин традиційно поділяються на немайнові (особисті) і майнові, які знаходять реалізацію при процедурі розірвання шлюбу. Своєю чергою, майнові права подружжя можуть регулюватися як законом, так і шлюбним договором. Особистими (немайновими) правами подружжя є: право на вибір прізвища при укладенні шлюбу, на спільне вирішення питань життя сім'ї, на вільний вибір роду занять, професії, місця роботи, місця проживання. Особисті і майнові відносини правовідносин подружжя є невід'ємною частиною шлюбно-сімейних відносин. Актуальними стають на вибір компетентного правопорядку для вирішення сформованих ситуацій i ситуацій, учасниками яких є подружжя. Однак інтерес викликає не тільки колізійне, а й матеріально-правове регулювання правовідносин між подружжям, з огляду на те, що в іноземних державах перелік особистих немайнових, а також майнових прав і обов'язків подружжя може різнитися. Ці питання виникають у процесі (розірвання) припинення шлюбу, а отже, відповідно, потребують їх обґрунтованого вирішення. Зауважено, що протягом останніх десятиліть у більшості західних країн відбулися значні зміни в сімейних і гендерних ролях, які відображаються не лише в збільшенні рівня зайнятості серед матерів, а й у зростаючій участі батьків у вихованні дітей. Ця тенденція до більш залученого батьківства була характерна для нуклеарних сімей, але також очевидна в розділених і розлучених сім’ях, про що свідчить збільшення контактів батьків-нерезидентів зі своїми дітьми. Загальна значна участь батьків, імовірно, вплине на рішення батьків щодо розподілу часу для батьків та фізичної опіки над дітьми після розлучення чи розлучення. Насправді порядок виховання дітей у розлучених сім’ях, а також статутні норми сімейного права змінюються. Зосереджено увагу на те, що в багатьох країнах зростаюча частка розлучених батьків, як правило, обирає таку систему виховання, яка передбачає (майже) рівний час і відповідальність за дітей, а деякі країни навіть віддають перевагу такому рішенню в правовій системі.