КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЯКІ ПОСЯГАЮТЬ НА БІОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.309-323Ключові слова:
біобезпека, біозагроза, біологічний патогенний агент, біологічна зброя, порушення правил, бланкетна норма, зараження, забруднення, біота.Анотація
У статті досліджено нове для вітчизняної кримінально-правової доктрини питання кримінально-правової охорони біологічної безпеки України. Запропоновано авторську концепцію об’єднання в єдину систему кримінальних правопорушень, які посягають на біологічну безпеку України, зокрема суспільні відносини у сфері забезпечення біологічної безпеки України розглядати як родовий об’єкт таких кримінальних правопорушень. Визначено зміст понять «біологічна безпека» та «загрози біологічного походження (біозагрози)». Запропоновано поділяти біозагрози за спрямованістю на безпосередні та опосередковані. Окреслено види людської діяльності, яка є біологічно небезпечною, та сформульовано визначення кримінальних правопорушень проти біологічної безпеки. Вироблено єдиний критерій – створювану протиправним діянням загрозу біологічного походження для об’єкта кримінально-правової охорони, на підставі якого виокремлено в Особливій частині Кримінального кодексу України конкретні склади кримінальних правопорушень, котрі можна віднести до посягань на біологічну безпеку України. Відповідно до спрямованості біозагроз посягання на біологічну безпеку України згруповано у кримінальні правопорушення, що формують безпосередні (ст.ст. 113, 130, 131, 133, 142, 247, 251, 325, 326, 439, 441 КК України) та опосередковані біозагрози (ст.ст. 236; 237; 239; 241; 242; 243; 253; 261; 440; ч. 2 ст. 268 КК України). Кожну групу кримінальних правопорушень проти біологічної безпеки, залежно від характеру посягань, умовно поділено на три підгрупи, проаналізовано їх склади. Наведені авторські визначення понять «зараження» і «забруднення». Висловлено застереження, що з усіх виділених кримінальних правопорушень лише деякі є безумовними посяганнями на біологічну безпеку України, а решта поєднують у собі суспільно небезпечний вплив на людину чи довкілля за допомогою як біологічних, так і фізичних, хімічних та інших чинників. Зроблено висновок, що Кримінальний кодекс України не забезпечує повною мірою кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері забезпечення біологічної безпеки України, запропоновано конкретні напрямки криміналізації небезпечних генетичних маніпуляцій, що створюють біологічні загрози.
Посилання
Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони: монографія. Київ : Атіка, 2004. 280 с.
Литвин О. П. Кримінально-правова охорона екологічної й громадської безпеки та безпеки здоров’я населення України : монографія. Київ : Вид . центр «Просвіта», 2008. 457 с.
Матвійчук В. К. Теоретичні та прикладні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища : монографія. Київ: Національна академія управління, 2011. 368 с.
Турлова Ю. А. Протидія екологічній злочинності в Україні: кримінологічні та кримінально-правові засади : дис. … доктора юрид. наук: 12.00.08. Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2018. 466 с.
Шамсутдінов О. В. Біологічна безпека України: логіко-правове дослідження. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Держава і право України в умовах воєнного стану. 2022. Спец. випуск № 2 (121). С. 66-75. DOI : https://doi.org/10.31733/2078-3566-2022-6-66-75. (дата звернення: 27.01.2023)
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію біобезпеки та біологічного захисту»: Указ Президента України від 17.12.2021 № 668/2021. Офіційний вісник України. 2021. № 100. Т. 1. Ст. 6588.
Біологічна безпека України : монографія / за заг. ред. М. В. Величка, В. Г. Радченка. Київ : Нац. акад. СБУ, 2016. 784 с.
Кравчук М. Ю. Правове регулювання біонебезпечних видів діяльності, що пов’язані з інфекційними біологічними ризиками. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Випуск 4. Т. 1. С. 271-277. DOI : https://doi.org/10.32844/2618-1258. 2019.4-1.45. (дата звернення: 27.01.2023)
Шамсутдінов О. В. Кримінально-правова характеристика зброї масового знищення як конструктивної об’єктивної ознаки складу кримінального правопорушення (статті 439, 440 КК України). Право і безпека. 2022. № 2 (85). С. 189-201. DOI : https://doi.org/10.32631/pb.2022.2.18. (дата звернення: 27.01.2023).
Павелко Ю. Р. Методика розслідування злочинів, пов’язаних із зараженням вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою або венеричною хворобою : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Львів : Національний університет «Львівська політехніка», 2019. 22 с.
Старко О. Л. Суб’єктивні ознаки зараження венеричною хворобою. Електронне наукове видання “Аналітично-порівняльне правознавство”. 2022. № 4. С. 317-320. DOI : https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.04.57. (дата звернення: 27.01.2023).
Шопіна Ю. О. Характеристика кримінальної відповідальності медичного або фармацевтичного працівника. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 3. С. 270-274. DOI : https://doi.org/10.32849/2663-5313/2020.3.45. (дата звернення: 27.01.2023).
Шамсутдінов О. В. Особливості змісту вини в кримінальних правопорушеннях зі складною об’єктивною стороною (статті 272-275, 326 КК України). Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2021. Вип. 3 (95). С. 118-129. DOI : https://doi.org/10.33766/2524-0323.95.118-129. (дата звернення: 27.01.2023).
Салагор І. М. Суб’єкт злочину, передбаченого ст. 326 Кримінального кодексу України. Юридична Україна. 2021. № 8. С. 31-43. DOI: https://doi.org/10.37749/2308-9636-2021-8(224)-3. (дата звернення: 27.01.2023).
Федчун Н. О. Особливості кваліфікації та покарання за забруднення моря.Право і суспільство. 2017. № 5. Ч. 2. С. 230-234.
Іщенко М. В. Створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи довкілля як наслідок забруднення або псування земель. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2018. № 32. С. 102-105.
Про заборону репродуктивного клонування людини : Закон України від14.12.2004 № 2231-IV. Відомості Верховної Ради. 2005. № 5. Ст. 111.
Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Кримінальне право : навч. посібник / за заг. ред. М. І. Хавронюка. Київ : Ваіте, 2014. 944 с.
Діяльність Робочої групи з питань розвитку кримінального права. URL : https://newcriminalcode.org.ua/article/diyalnist-robochoyi-grupy-z-pytan-rozvytku-kryminalnogo-prava-i86. (дата звернення: 27.01.2023).
