СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА РЕАЛІЗАЦІЮ ІНТЕГРАЦІЇ ACQUIS COMMUNAUTAIRE В УКРАЇНІ

Анотація

У статті детально розглянуто сучасний стан процесу адаптації законодавства України до стандартів Європейського Союзу, підкреслюючи важливість цього процесу для інтеграції країни у європейське правове поле. Автор акцентує увагу на тому, що недостатня компетенція державних органів, які займаються правовою гармонізацією, суттєво гальмує прогрес у цій сфері. Відсутність чіткого стратегічного бачення, що включає довгострокові плани і цілі, призводить до хаосу в реалізації реформ. Також у статті зазначено, що існують серйозні проблеми у взаємодії між різними органами публічної влади, які не завжди можуть ефективно співпрацювати для досягнення спільних цілей. Ця відсутність координації ще більше ускладнює процес імплементації законодавчих норм ЄС, які потребують комплексного підходу. Брак ресурсів також відіграє негативну роль, оскільки без достатнього фінансування та експертної підтримки реалізація acquis ЄС стає практично неможливою. Не досліджено питання ефективності залучення наукових експертів та міжнародних консультантів у процес адаптації законодавства. Також не розглянуто детально вплив зовнішньополітичних факторів та обмежень на гармонізацію законодавства. Інша важлива недосліджена тема – це аналіз ролі місцевого самоврядування в адаптації законодавства до європейських норм. У дослідженні використовується ретроспективний аналіз розвитку інституціонального механізму, починаючи з проголошення незалежності України. Теоретичною основою слугують концепції публічного управління, децентралізації та європейської інтеграції. Методи порівняльного аналізу допомагають оцінити відмінності в адаптації законодавства на різних етапах розвитку держави. Головним результатом дослідження є виявлення основних проблем функціонування інституційного механізму адаптації законодавства України до acquis ЄС. Відзначено, що ключові проблеми стосуються координації між різними органами влади, недостатньої ресурсної бази та відсутності чітких стратегічних орієнтирів. Ретроспективний аналіз показав еволюцію інституційної підтримки з різними ступенями децентралізації. Рекомендовано вдосконалити механізми координації між центральними та місцевими органами влади, а також активніше залучати зовнішніх експертів. Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі ефективності нових інституційних ініціатив, таких як євроінтеграційні проєкти на місцевому рівні. Також актуальним залишається питання оптимізації ресурсного забезпечення імплементації європейських норм.