ОТРИМАННЯ ВИСНОВКУ СПЕЦІАЛІСТА ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У статті досліджено правове регулювання та судово-слідча практика використання висновку спеціаліста як форми спеціальних знань у кримінальному провадженні. Зазначено, що положення про висновок спеціаліста були внесені до КПК України у 2018 році та набули чинності в 2020. Проаналізовано правове регулювання такого процесуального джерела доказів. Визначено, що законодавство не містить визначення висновку спеціаліста, конкретних вимог до його змісту, процедури його отримання, вимог до спеціаліста, який надає висновок тощо. Вивчено думки вітчизняних науковців з приводу висновку спеціаліста в кримінальному провадженні. Констатовано, що наукова спільнота сприйняла описані новели КПК України досить негативно. Наголошено, що правозастосовна практика все ж знайшла способи використання висновків спеціаліста в доказуванні у кримінальному провадженні. Найчастіше такі процесуальні джерела доказів використовуються під час досудового розслідування й судового розгляду діянь, передбачених ч. 1 ст. 111-1, ст. 125, 126, 436-2 КК України. З’ясовано, що місцеві суди дають таким документам різну оцінку: в одних випадках беруть їх до уваги при мотивуванні своїх рішень, в інших – визнають недопустимими та виключають з переліку доказів. На основі вивчення судово-слідчої практики, думок науковців і правозастосовників запропоновано внести зміни до КПК України, якими дозволити використовувати висновки спеціаліста у кримінальних провадженнях щодо всіх видів кримінальних правопорушень (і проступків, і злочинів), та чітко встановити, що висновок експерта має вищу доказову силу порівняно з висновком спеціаліста. Спрогнозовано, що запропоновані положення дозволять у неконфліктних ситуаціях значно прискорити та спростити кримінальне провадження не тільки щодо кримінальних проступків, а й щодо злочинів.