СПІВВІДНОШЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОГО Й ІНФОРМАЦІЙНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ДОСВІД ПРОТИДІЇ

Анотація

У статті комплексну оцінку співвідношення насильницького й інформаційного екстремізму надано на основі розгляду проблеми розвитку в окремих інформаційних й інших соціальних спільнотах цього явища. Наголошено на складності екстремізму, історичній мінливості та численності його варіантів, ідеологічній насиченості, малодослідженості, зосередженості на забороні окремих видів, форм і способів насильницької політичної діяльності, а також визначенні способів захисту окремих об’єктів від екстремістських посягань. Акцентовано увагу на національному підході встановлення заборони насильницького екстремізму, пов’язуючи його з явищами тероризму, расизму, ксенофобії тощо. Критерії віднесення екстремістської поведінки до «насильницької» узагальнено на прикладі країн-членів ЄС, окремих міжнародних безпекових організацій та ООН. Зроблено висновок, що, вирішуючи питання забезпечення національної чи міжнародної безпеки, окремі безпекові інституції мають будувати власні заходи запобігання та протидії насильницькому екстремізму на його найширшому тлумаченні, припущеннях настання тяжких наслідків від дій особи-екстреміста, а також стратегії «пом’якшення насильницького екстремізму» за допомогою непримусових заходів. Як засіб реалізації загальних принципів «Програмування посилення стійкості проти насильницького екстремізму», які проголошені Європейською комісією, запропоновано складовим сектору безпеки і оборони України врахувати принципи та політики ЄС, здійснюючи заходи із забезпечення національної безпеки й одночасно інтегруючись у суспільно-політичні інституції ЄС та НАТО, а також стан розвитку й наявний правовий режим обмеження інформаційно-правових відносин засобами забезпечення національної безпеки. Наведені основи співвідношення насильницького й інформаційного екстремізму в протидії кожному з них вбачаються основою прийняття базового Закону України «Про протидію екстремізму».