ПОЗИЦІЇ ВЕРХОВНОГО СУДУ З ПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Анотація

Впровадження європейських стандартів у сфері протидії домашньому насильству вимагають урегулювання окремих проблемних аспектів судової практики. У статті узагальнено позиції Касаційного цивільного суду, Касаційного кримінального суду, Касаційного адміністративного суду (усі в складі Верховного Суду України) щодо протидії домашньому насильству, зокрема, видачі обмежувального припису. Для цього використано методи пошуку релевантних наукових досліджень і судових рішень, їх аналізу та синтезу у вигляді правових позицій з окремих проблемних питань протидії домашньому насиллю. Автором з’ясовано, що Касаційний кримінальний суд: 1) визначив більш широкий обсяг поняття «злочин, пов'язаний із домашнім насильством», ніж у поняття «домашнє насильство», що має принципове значення в контексті неможливості закриття кримінального провадження навіть за умов відмови потерпілого від обвинувачення; 2) встановив, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшого рецидиву не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду; 3) визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах незалежно від факту спільного проживання. Своєю чергою, Касаційний цивільний суд: 4) обґрунтував, що матеріали справи мають містити систему належних та допустимих доказів (у тому числі в електронній формі), а не базуватися на одному факті; 5) визнав, що постійне використання погроз, образ, ненормативної лексики в спілкуванні з членами сім’ї мають кваліфікуватися як психологічне домашнє насильство; 6) зауважив, що встановлення судом обмежувального припису є легітимним та тимчасовим заходом втручання у право власності та не суперечить умовам укладеної між сторонами мирової угоди про участь у вихованні та утриманні дитини; 7) водночас зазначив, що суди мають оцінити пропорційність заходів та строків втручання у права та свободи кривдника на підставі встановлених обставин справи й оцінки факторів ризику повторного домашнього насильства. Зі свого боку, Касаційний адміністративний суд: 8) зауважив, що доведення факту домашнього насильства шляхом службового розслідування також має ґрунтуватися на системі доказів; 9) зазначив, що закриття адміністративного провадження за ст. 172-3 КУпАП не означає неправомірність застосування термінового заборонного припису щодо цієї ж особи; 10) визнав можливість проведення опитування, заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та винесення термінового заборонного припису різними поліцейськими. Подальшим напрямом наукових досліджень постає, зокрема, розробка освітніх методів і навчальних ресурсів для засвоєння майбутніми юристами відповідних правових позицій.