КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА В МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПРИВАТНОГО ПРАВА: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Анотація

У статті проаналізовано питання конституційної скарги в механізмі захисту прав фізичних осіб, юридичних осіб приватного права. З’ясовано, що в Україні запроваджена модель неповної нормативної конституційної скарги, з обмеженим предметом оскарження при наявності конституційно визначених критеріїв її допустимості, що обмежує ініціювання питання щодо перевірки підзаконного нормативного акта. Встановлено, що рішення Конституційного Суду України за результатами розгляду конституційної скарги мають важливе загальнодержавне значення, з огляду на їх превентивну дію, формування юридичних позицій щодо тлумачення в системному зв’язку конституційних норм, принципів права. Як індивідуалізований засіб захисту прав для фізичних осіб, юридичних осіб приватного права, конституційна скарга має практичну значущість лише з позиції «фільтру» перед зверненням до Європейського суду з прав людини, оскільки не забезпечує перегляду остаточного судового рішення за умови його виконання, з огляду на відсутність для рішень Конституційного Суду України за конституційними скаргами зворотної дії в часі. Виявлено, що, вирішуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України враховує практику тлумачення і застосування міжнародних договорів Європейським судом з прав людини, який за роки практики сформулював певні стандарти ефективності конституційної скарги, які піддаються розвитку й застосовуються до питання, чи є національні засоби правового захисту ефективними з погляду статті 13 Конвенції. З’ясовано, що проблемні питання функціонування інституту конституційної скарги лежать в площині взаємодії між органами законодавчої влади, судами загальної юрисдикції та конституційним Судом України, підвищення рівня професійних знань адвокатів щодо алгоритмів складання, подання конституційних скарг.