ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ НАДАННЯ ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВИХ ПОКАЗАНЬ СВІДКОМ І ПОТЕРПІЛИМ

Анотація

У статті наголошено на потребі розроблення науково обґрунтованих рекомендацій розслідування завідомо неправдивих показань свідка та потерпілого, оскільки комплексному дослідженню ця проблематика ще не піддавалася. Визначено, що такі дії є однією з форм введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, мають на меті протидію розслідуванню та провадженню правосуддя. З’ясовано, що до типових підстав початку кримінального провадження, за ознаками ст. 384 КК України, віднесено: 1) самостійне виявлення слідчим, дізнавачем або прокурором; 2) заяви або повідомлення про подібні факти третіх осіб, зокрема, тих, які були учасниками розгляду цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення тощо, а також адвокатів або захисників учасників справи; 3) щиросердне зізнання особи (так звана, «явка з повинною»). На підставі аналізу слідчо-судової практики узагальнено, що за такими критеріями, як характеристики особи злочинця, мотивоутворюючі чинники його поведінки, можливо типізувати слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінального правопорушення за ознаками ст. 384 КК України таким чином: 1) кримінальне правопорушення вчинено чоловіком, який опинився в скрутному матеріальному становищі, і переслідуючи корисливу мотиву, надав неправдиві показання; 2) кримінальне правопорушення вчинено особою, яка, керуючись корисливими мотивами, шляхом надання неправдивих показань, намагається розв’язати власні фінансові проблеми або уникнути чи мінімізувати їх негативні наслідки; 3) особа, переслідуючи мету штучного створення доказів невинуватості своєї близької особи, надає неправдиві показання щодо діяльності останнього або засвідчує неіснуючі факти. Наголошено на потребі подальших ґрунтовних досліджень цієї проблематики, зважаючи на її актуальність і складність.