ДИГІТАЛІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ДОКТРИНИ ЮРИДИЗАЦІЇ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
DOI:
https://doi.org/10.33766/2524-0323.103.122-132Ключові слова:
дигіталізація, юридизація, правове регулювання, цифрова держава, цифрова економікаАнотація
У статті проведено теоретико-правовий аналіз феномену дигіталізації в контексті доктрини юридизації суспільних відносин. З’ясовано, що ключовими проблемами такої юридизації є: - фіксація інституційних рамок (меж) такої юридизації (підлягає юридизації весь масив відносин, що зазначають змін унаслідок дигіталізації, чи окремі його анклави; якщо окремі – то за яких умов і за якими критеріями вони мають бути кваліфіковані як такі, що об’єктивно вимагають юридизації); - окреслення глибини такої юридизації (наскільки детальним має бути правове регулювання в анклавах дигіталізації, обраних як об’єкти юридизації: рамковим, деталізованим чи змішаним (відносно деталізованим); якими повинні бути критерії для обрання тієї чи іншої конкретної моделі детальності юридизації); - вирішення питання співвідношення форм юридизації відносин у сфері дигіталізації (внутрішньодержавне, міжнародне, транснаціональне право), а також юридичних та позаправових форм регуляції цих відносин (які саме сегменти дигіталізації слід залишити на рівні саморегулювання); - з’ясування того, наскільки придатним для застосування в національних рамках (зокрема в умовах поточного стану України, її економічної, політичної і правової систем) є використання іноземного досвіду юридизації відносин у сфері дигіталізації. Показано, що роль держави в юридизації суспільних відносин, що формуються в ході дигіталізації суспільного життя, є і буде визначальною. Зауважено на тому, що глибокі структурні та функціональні перетворення внаслідок таких змін призводять до становлення й розвитку інституцій цифрової (електронної) держави, яка має обійняти місце своєрідного «флагмана» у формуванні нового, цифрового, укладу в суспільстві, цифрової економіки та цифрової соціальної сфери, у реалізації та захистові цифрових прав індивідів, а також успішно реалізовуватиме назрілі соціальні й економічні реформи в суспільстві.
Посилання
Барікова А. А. Електронна держава : нова ефективність урядування : монографія. Київ : Юрінком Інтер, 2016. 224 с.
Стефанчук Р. Інформаційні технології та право : quo vadis? Право України. 2018. № 1. С. 30–50.
Наджафлі Е. Методологічні засади наукового дослідження дигіталізації державної влади: теоретико-правові аспекти. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2021. № 4 (95). С. 43-64.
Наджафлі Е. До питання про систему принципів наукового пізнання дигіталізації державної влади. Право і безпека. 2021. № 4 (83). С. 191-196. 5.Наджафлі Е. Поняття «дигіталізація державної влади» як основа концепції цифрової держави. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2021. № 4. С. 3-12.
Наджафлі Е. Феномен цифрової держави як держави постсучасного типу: теоретико-правовий і державознавчий аспекти. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2022. № 3 (98). С. 35-47.
Solaiman S. M. Legal personality of robots, corporations, idols and chimpanzees : a quest for legitimacy. Artificial Intelligence and Law. 2017. Vol. 25. Issue 2. P. 155–179.
Наджафлі Е. Розуміння поняття «дигіталізація» в контексті державної влади. Право і суспільство. 2021. № 5. С. 201-214.
Вінник О. Межі цифрової свободи : правовий аспект. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 2. С. 36–41.
Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року № 797-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/797-2017-%D1 %80#Text. (дата звернення: 10.10.2023).
Верлос Н. В. Конституціоналізація цифрових прав людини : вітчизнянапрактика та зарубіжний досвід. Часопис Київського університету права. 2020. № 2. С. 129–133.
Наджафлі Е. Цифрова держава в контексті правової реформи в Україні: теоретико-правовий аспект. Право і безпека. 2022. № 2(85). С. 202-217.