ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ДЕЛІКТИ В ДИРЕКТИВІ ЄС ПРО ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ ЗА ДОПОМОГОЮ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-9156.111.3.64-79Ключові слова:
міжнародне кримінальне право, європеїзація кримінального права, кримінальна відповідальність, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, практика ЄСПЛ, кримінальні правопорушення проти довкілляАнотація
У статті розглядаються положення Директиви 2024/1203 Європейського парламенту й Ради про охорону навколишнього середовища шляхом кримінального права, яка замінила Директиви 2008/99/ЄС і 2009/123/ЄС (Директива), присвячені відповідальності юридичних осіб. Здійснено порівняльний аналіз приписів цього міжнародно-правового документа й української моделі заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.З посиланням на праці зарубіжних дослідників виокремлено переваги кримінальної відповідальності юридичних осіб за екологічні делікти порівняно з іншою відповідальністю. На прикладі резонансної історії з автомобільним концерном «Volkswagen», яка стала одним із чинників розроблення й ухвалення Директиви, продемонстровано дієвість автономного кримінального переслідування юридичних осіб за порушення вимог екологічного законодавства. Установлено, що, з огляду на відсутність у загальноєвропейському масштабі єдності з питання про природу корпоративної кримінальної відповідальності, розробники Директиви сповідують прагматичний плюралізм щодо виду відповідальності юридичних осіб за екологічні кримінальні правопорушення, делегуючи вирішення цього питання на розсуд національних законодавців. При цьому в Директиві відбито модель автономної корпоративної кримінальної відповідальності; її запровадження засвідчує новий, більш ефективний підхід до кримінально-правової протидії посяганням на довкілля на рівні ЄС.З’ясовано подібність вітчизняних додаткових (нефінансових) заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб і перерахованих у ст. 7 Директиви заходів, що можуть застосовуватися до юридичних осіб. Критично оцінено відбиті в розділі XIV-1 Загальної частини Кримі- нального кодексу України: а) фрагментарність (вибірковість) вирішення проблеми корпоративної кримінальної відповідальності в частині переліку кримінальних правопорушень; б) окремі аспекти застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру в спеціальному порядку. Доведено необхідність розширення складника підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб за рахунок кримінальних правопорушень проти довкілля, учинюваних від імені й (або) в інтересах юридичної особи.
Завантаження
Посилання
1. Directive (EU) 2024/1203 of the European Parliament and of the Council of 11 April 2024 on the protection of the environment through criminal law and replacing Directives 2008/99/EC and 2009/123/EC. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2024/1203 (дата звернення: 23.07.2025).
2. Орловська Н. А. Європейські стандарти впливу на юридичних осіб за вчинення кримінальних правопорушень. Європеїзація кримінального права України : матеріали Міжнар. наук. конф., що відбулася 19 груд. 2024 р. / редкол. : Ю. А. Пономаренко (голова) та ін. ; Коміс. з питань прав. реформи при Президентові України та ін. Харків : Право, 2025. С. 175–179.
3. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : монографія. Київ : Азимут-Україна, 2005. 464 с.
4. Дудоров О. О., Каменський Д. В. Кримінальна відповідальність американських корпорацій за економічні злочини : від витоків до сьогодення. Право і громадянське суспільство. 2015. № 2. С. 103–145.
5. Кримінальне право. Загальна частина (Українсько-європейські студії) : підручник : у 2 книгах / за ред. О. О. Дудорова, А. А. Стрижевської. Київ : Норма права, 2025. Книга 2 : Вчення про заходи кримінально-правового впливу. Загальна частина кримінального права європейських держав. 788 с.
6. Дудоров О. О., Каменський Д. В. Директива Європейського Союзу про захист навколишнього середовища за допомогою кримінального права : огляд окремих новел. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія «Право». 2025. Вип. 19(31). С. 311–326.
7. European Parliament resolution of 20 May 2021 on the liability of companies for environmental damage (2020/2027(INI)). URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2021-0259_EN.html (дата звернення: 23.07.2025).
8. Faure M. Tackling Environmental Crimes under EU Law: The Liability of Companies in the Context of Corporate Mergers and Acquisitions. Policy Department for Citizens’ Rights and Constitutional Affairs. 121 p. URL: https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/STUD/2021/693182/IPOL_STU(2021)693182_EN.pdf (дата звернення: 23.07.2025).
9. Volkswagen AG Agrees to Plead Guilty and Pay $4.3 Billion in Criminal and Civil Penalties; Six Volkswagen Executives and Employees are Indicted in Connection with Conspiracy to Cheat U.S. Emissions Tests. U.S. Department of Justice. URL: https://www.justice.gov/archives/opa/pr/volkswagen-ag-agrees-plead-guilty-and-pay-43-billion-criminal-and-civil-penalties-six (дата звернення: 23.07.2025).
10. Connor R. 4 ex-VW managers guilty of fraud over diesel test scandal. Deutsche Welle. May 26, 2025. URL: https://www.dw.com/en/4-ex-vw-managers-guilty-of-fraud-over-diesel-test-scandal/a-72667767 (дата звернення: 23.07.2025).
11. Andreas Cremer, Jan Schwartz. Volkswagen fined one billlion euros by German prosecutors over emissions cheating. Reuters. 2018. June 13. URL: https://www.reuters.com/article/business/volkswagen-fined-one-billlion-euros-by-german-prosecutors-over-emissions-cheatin-idUSKBN1J92AI/ (дата звернення: 23.07.2025).
12. Allahverdiyev S., Othman M. “Verbandssanktionengesetz” – Corporate Liability for Germany? German Law Journal. 2022. № 23(4). P. 637–649. DOI: 10.1017/glj.2022.37.
13. Position Paper of the German Bar Association by the Committees on Criminal Law Proposal for a Directive of the European Parliament and of the Council on the protection of the environment through criminal law and replacing Directive 2008/99/EC. URL: https://anwaltverein.de/de/newsroom/sn-52-22-richtlinie-ueber-den-strafrechtlichen-schutz-der-umwelt (дата звернення: 23.07.2025).
14. Житний О. О. Кримінальне право України в міжнародному вимірі (порівняльно-правовий аналіз) : монографія. Харків : Одіссей, 2013. 376 с.
15. Радутний О. Е. Відповідальність юридичної особи у кримінальному праві у розрізі правосуб’єктності штучного інтелекту. Інформація і право. 2024. № 2. С. 138–150.
16. Пояснювальна записка до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних кримінальних правопорушень». URL: blob:https://itd.rada.gov.ua/769dcd88-a506-4baa-a278-57f9dcc19ee6 (дата звернення: 23.07.2025).
17. Дідик І. М. Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб – критичний погляд. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2024. Вип. 31. Ч. 3. С. 34–40.
18. Баулін Ю. В. Підстави корпоративної відповідальності юридичної особи за КК України. Запобігання корупції у приватному секторі : матеріали наук.-практ. онлайн «круглого столу», присвяченого 25-річчю із дня створення НДІ вивчення проблем злочинності та 95-річчю із дня народження акад. Володимира Сташиса (м. Харків, 1 лип. 2020 р.). Харків : Право, 2020. С. 13–15.
19. Загиней-Заболотенко З. А. Застосування заходів кримінально-правового характеру як нормативно-правовий інститут. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2024. Вип. 83. Ч. 3. С. 49–54.
20. Панько М. Є. Доказування обставин, які є підставою для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру : дис. … докт. філос. : 081 «Право». Львів, 2021. 213 с.
21. Орловська Н. А. Кримінально-правовий вплив на юридичних осіб в Україні : законодавчі новели в контексті євроінтеграції. Соціологія права. 2024. Вип. 3–4. С. 111–116.
