УРАХУВАННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Анотація

У статті з’ясовано питання джерельності практики Європейського суду з прав людини для кримінального права України, а також визначено особливості урахування правових позицій Суду Ради Європи при застосуванні кримінально-правих норм. Установлено, що в юридичній доктрині досі триває дискусія з приводу розгляду практики Європейського суд з прав людини джерелом кримінального права, оскільки вона розглядається або як частина національного законодавства, або як судовий прецедент, або як додаткова підстава для кримінально-правової кваліфікації. Доведено, що джерелом кримінального права виступає не сама практика Суду Ради Європи, а правові позиції Європейського суду з прав людини, що є структурною частиною його рішень та результатом легального, делегованого та казуального тлумачення норм Конвенції. Стверджено, що при застосуванні норм кримінального права України першочерговими для урахування є правові позиції Європейського суду з прав людини, що сформульовані ним у рішеннях проти України. Звернення до рішень Страсбурзького суду, ухвалених проти інших держав-учасниць Конвенції, є виправданим лише за умови, коли в рішеннях проти України немає релевантної правової позиції стосовно предмету розгляду. Наголошено, що при виникненні колізії між правовими позиціями Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини суб’єкт застосування норм кримінального права, передусім, має послугуватися юридичними висновками Суду Ради Європи. Під урахуванням практики Європейського суду з прав людини при застосуванні норм кримінального права запропоновано розуміти юридично значущу поведінку суб’єктів застосування кримінально-правових норм, що забезпечує усвідомлення ними важливості результатів правотлумачної діяльності Суду Ради Європи і має своїм наслідком дотримання та виконання вказаними суб’єктами приписів Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод шляхом урахування релевантних висновків Страсбурзького суду.