ВИКЛЮЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ

Анотація

У статті проаналізовано об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України «Колабораційна діяльність», а саме провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора. Під зазначені ознаки об’єктивної сторони формально підпадає безпосереднє надання медичної допомоги пацієнтам медичним працівником на тимчасово окупованих територіях України. Розглянуто положення Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них, які регламентують порядок надання медичної допомоги на тимчасово окупованих територіях, форми співпраці медичного працівника з незаконними органами окупаційної влади або держави-агресора та питання виключення кримінальної відповідальності медичного працівника. Узагальнено наукові позиції фахівців у сфері кримінального права щодо можливості виключення кримінальної відповідальності медичного працівника за надання медичної допомоги на тимчасово окупованих територіях. За результатами проведеного дослідження було зроблено такі висновки: 1) суб’єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України є лише медичний працівник, який зареєстрований як фізична особа-підприємець; 2) Женевськими конвенціями та додатковими протоколами до них медична практика є видом діяльності, який має провадитись на окупованих територіях постійно; 3) медичний працівник за надання медичної допомоги на тимчасово окупованих територіях не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку із реалізацією суб’єктивного права на провадження законної господарської діяльності, відповідно до вимог Конвенції про захист цивільного населення в умовах війни від 12.08.1949 та Додаткового протоколу, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08 червня 1977 року.