СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ КУЛЬТУРНИМИ ПОСЛУГАМИ
DOI:
https://doi.org/10.33766/2524-0323.101.185-195Ключові слова:
суб’єкти адміністративно-правового забезпечення, культурні послуги, культура, система органів, спеціальний статус.Анотація
У статті проаналізовано повноваження суб’єктів адміністративно-правового забезпечення населення культурними послугами та здійснено їх систематизацію. Встановлено, що система суб’єктів адміністративно-правового забезпечення населення культурними послугами представлена декількома рівнями організованих установ та осіб, кожна з яких має в ній свій статус, перелік функцій і місце. Визначено, що основу державної політики у сфері соціально-культурного будівництва формує Верховна Рада України, а головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури є Міністерство культури та інформаційної політики України. Зазначене Міністерство здійснює свої функції у сфері культури як самостійно, так і через підпорядковані або координовані ним центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (різні державні служби, комітети агентства та ради). На регіональному та місцевому рівнях суб’єктами центральної ланки адміністративно-правового забезпечення населення культурними послугами є виборні органи (ради) територіальних громад, в особі комітетів культури, або виконавчі органи (місцеві державні адміністрації), в особі відділів (секторів) культури. У складі місцевих державних адміністрацій діють відповідні департаменти або управління культури. Зроблено висновок, що рівень нормативно-правового забезпечення діяльності, аналізованих у статті суб’єктів адміністративно-правового забезпечення населення культурними послугами, у цілому задовільний, однак потребує вдосконалення. Авторами піддано критиці деякі формулювання Закону України «Про культуру», у якому в рамках окремого розділу запропоновано закріпити функції та повноваження вищих органів державної влади у сфері культури. Сформульовані пропозиції, спрямовані на спрощення процесу адміністративно-правого регулювання культурної сфери й уточнення адміністративно-правового статусу вищих органів державної влади.
Посилання
Шестак В. С. Адміністративно-правове забезпечення реалізації культурної функції держави: дис. … докт. юрид. наук / спец. 12.00.07. Харків, 2012. 472 с.
Ігнатченко І. Г. Форми та методи державного управління культурою в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Xарків, 2009. 20 с.
Аксютіна А. В., Карпенко Р. В. Нормативно-правове забезпечення надання населенню культурних послуг. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2021. № 1(110). С. 133-138.
Сидорова Є. О. Заходи адміністративно-правового забезпечення реалізації державної політики України у сфері надання культурних послуг громадянам. Юридична наука. 2020. № 10(112). С. 158-166.
Про культуру: Закон України від 14 грудня 2010 р. № 2778-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 24. Ст. 168.
Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. Київ : «Істина», 2008. 475 с.
Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю. Битяка. Київ: «Юрінком Інтер», 2005. 544 с.
Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лютого 2014 р. № 794-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 13. Ст. 222. 10. Аксютіна А. В. Адміністративно-правове забезпечення населення культурними послугами: дис. … канд. юрид. наук / спец. 12.00.07. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України. Дніпро, 2020. 220 с.
Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. Київ : «Істина», 2010. 480 с.
Деякі питання діяльності Міністерства культури та інформаційної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. № 885. Офіційний вісник України. 2019. № 88. Ст. 2942.
Про затвердження Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України: Постанова Кабінет Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 341. Офіційний вісник України. 2014. № 66. Ст. 1842.
Про затвердження Положення про Державне агентство України з питанькіно: Постанова Кабінет Міністрів України від 17 липня 2014 р. № 277. Офіційний вісник України. 2014. № 59. Ст. 1618.
Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 р. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 48. Ст. 296.
Про затвердження Положення про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті та внесення змін до Положення про Міністерство культури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 812. Офіційний вісник України. 2019. № 70. Ст. 2461.
Деякі питання Українського інституту національної пам’яті: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 684. Офіційний вісник України. 2014. № 98. Ст. 2840.
Про Український культурний фонд: Закон України від 23 березня 2017 р. № 1976-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 19. Ст. 238.
Український центр культурних досліджень. URL : http://uccs.org. ua/statti/. (дата звернення: 15.01.2023).
Копієвська, О. Р. (2008) Особливості реалізації культурних прав і свобод людини в Україні. Ученые записки Таврическ. нац. ун-та им. В.И. Вернадського: Серия «Юридические науки» - 21. № 2(60). С. 106-112.
Карпенко О. М. Підвищення рівня культурної свідомості українського народу в умовах російської агресії. Актуальні проблеми службово-бойової діяльності сил сектору безпеки і оборони України в умовах воєнного стану: матеріали Регіон. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 30 черв. 2022 р.). Дніпро: ДДУВС, 2022. С. 43-44.
Чепік-Трегубенко О.С. Удосконалення взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 2 (76). С. 120-126.
