ВИКОНАННЯ СПОЖИВЧОГО ДОГОВОРУ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Анотація

У статті вперше досліджено загальні положення поняття «виконання за споживчим договором» за законодавством України та ЄС. Визначено, що договір є складним (охоплює різни типи договорів), тому і виконання також буде диференційованим. За суттю виконання споживчого договору тотожне виконанню взагалі. За змістом є відмінним від інших договорів, оскільки споживач є вразливим. Ґрунтується на принципах виконання договору та на презумпції «захисту вразливої сторони». Доведено, що належне виконання споживчого договору засноване, по-перше, на договорі, який має не порушувати права споживача. Дія звичаїв ділового обороту неможлива. Коло сторін є обмеженим. Обґрунтовано, що вразливість споживача при виконанні споживчого договору компенсується наділенням його певними правами, яких немає в комерційних договорах. Основні обов’язки в підприємця. Споживач має знати права та їх здійснювати. Запропоновано диференціювати виконання за споживчим договором за п’ятьма ознаками. Доведено, що виконання інформаційних обов’язків є передумовою для його укладання та виконання. Виказано позицію про необхідність внесення змін та доповнень у чинний Закон України «Про захист прав споживачів» для розширення прав споживачів на належну якість робіт та послуг. Встановлено, що в країнах ЄС поняття виконання за споживчим договором, що, по суті, збігається з українським. Там визнають принцип «god faith» (доброї совісті), за винятком Британії, де він діє опосередковано. У ЄС дбають про споживача, коли він є особливо вразливим. Його інформування – головний обов’язок комерсанта. У ЄС застосовують позитивний досвід окремих країн-членів у регулюванні відносин зі споживачами. Аналіз законодавства ЄС доводить, що у відносинах зі споживачами існують свої «червоні лінії», порушення яких не припустимо. Надалі слід дослідити питання «елементів виконання» за споживчим договором.